Дав мені 100 тисяч, і казав, що любить…!  Отак і вір тепер страждаючим, та болящим. Брехун ти Міша.
Дав мені 100 тисяч, і казав, що любить…!
Місяць тому я поїхала до Ніжину захищати усім
відомих «ніжинських робінгудів». Мова йде про хлопців, які боролися проти
наркоторгівлі в місті. На моє прохання, обіцяв виділити кошти на їх захист,
тобто адвокатів, Микола Катеринчук, але щось не склалося, і його зобов’язання
довелося виконати Петрові Порошенкові.
фейлетон Тож, доки я воювала із міліцією,
спочатку намалювали із журналістами перед відділком в дві години ночі на
асфальті «Наркобарони», мене арештували, але до відділку подзвонила Олександра Кужель
і сказала, що «порве всіх», - відпустили.
Далі провели мітинг, потім зібрали 10 тисяч підписів, і так далі, і ще й
досі, повільна війна продовжується. Тож, в цей період, паралельно із цією справою до мене звернулася родина, в
якої мер міста Приходько ще шість років тому відібрав квартиру, передав у
власність неповнолітньому сину
начальника міліції пана Шипілова, ну і звісно відразу приватизували і за стандартною схемою –
продали. Щоб захисти цю родину, яку
виставили серед зими за двері, а дитині –інваліду повідомили під час занять в
школі, що відтепер вона має жити в інтернаті, бо батьки вибачте безхатченки, ми вирішили найняти альпініста і написати
фарбою між сьомим та восьмим поверхами «Шипілов, ти вкрав квартиру-віддай!».
Все це показав по телеканалу «Інтер» відомий тележурналіст Акім Галімов. І от,
саме після цього, якась Лариса просить зі мною зустрітися, бо в неї, і в її
товариша незведені рахунки із начальником міліції. Далі Лариса просить
зустрітися із міським головою…
…. і от, наше перше знайомство… романтичний
вечір, кафе «Рибацький хутір», парна банька, шашлички, на ранок чашечка кави в
ліжко, і маленьке прохання не чіпати його, бо скоро вирок суду…
Далі мій День народження, червоні троянди,
колечко з діамантом, і сто тисяч доларів на виборчий процес, ще й так необхідна
для душі обіцянка купити квартиру в центрі Києві й женитися.
Ну загалом все професійно, але тут ніжинські
підприємці мені розповідають, що в нього
є дружина, молода і гарна, а мене він просто використовує, щоб лишень не
посадила за грати. А я ж можу!
Ну от, коли він пішов на лікарняний, я все
покинула, увесь свій виборчий процес, бо я ж кандидат в народні депутати
України (не дай Бог олігархам такої депутатши, збанкротують, бо все ж роздам
людям, або ж витрачу на себе любиму) поїхала до Чернігівської лікарні його провідувати. А тут, відкриваю до палати
двері, і бачу картину: сидить із своєю коханою, молодшою навіть за мене
дружиною, і все! Я зрозуміла, що це все! Кінець усьому, квартирам, машинам,
Італіям, Іспаніям, труба, і все пропало, перед очима!
Звісно сльози, велика образа, і я вирішую просто
по-жіночому помститися йому!
І так, три роки тому він взяв хабар 60 тисяч доларів, і вже чекає
на вирок суду. Я спільно із ніжинськими
підприємцями та народним депутатом
України Олегом Ляшком (Ляшко не голубий,
можу підтвердити ) проводжу мітинг проти мера-хабарника, а він у відповідь дає
інтерв’ю Див. відео: http://www.uezd.com.ua/page/m-prixodko-pro-miting.html/comment-page-1#comment-3678
про те, що мене замовили його вороги і заплатили спочатку 12 тисяч гривень,
потім 40 тисяч гривень, і в разі його
реального звільнення дадуть 160 тисяч гривень. Звідки він взяв ці цифри, і чому
вони такі різні, реально зацікавило. Але включаємо логічне мислення: для чого мені брати гроші від інших, коли я
вже взяла 100 тисяч доларів у нього? Ну хоча, все можна списати на жіночу
жадність, та постійну необхідність грошей на дорогу косметику, одяг, ну і
альфонсів, яких зустрічаєш мало не щодня. Отак нинішні мужики витирають ноги об
своїх коротко знайомих молодих жінок.
І взагалі, ви мені мій коханий пане мер обіцяли півтора мільйона в разі знищення ваших
ворогів Походні та Ступака. І де та вулиця, яку ви обіцяли назвати в честь мого
вельми незабутнього для Ніжину імені. І
де знамя? Де те знамя? Ви дали слово, що
замість погруддя Леніна, в центрі міста буде стояти погруддя більшовички (як ви мене любите називати) ІРМИ
КРАТ, яка ради людей йде на такі
неординарні для інших журналістів подвиги. Самі ж говорили, що любите мене саме
за це!
Отак і вір тепер страждаючим, та болящим.
Брехун ти Міша.
Ірма Крат http://blogs.korrespondent.net/users/blog/irmakrats/a76838
|
