Норвегія — кому на користь цей злочин?

Кіт вирвався з мішка: це був не ісламіст, це був правий екстреміст! Вбивця, як повідомляється, нібито виступав за європейський рух за незалежність, боротьбу проти «мультикультурності» і за репатріацію мігрантів. Він, як стверджують, бачив небезпеку для християнського Заходу. На злодійському жаргоні засобів масової інформації саме таким і має бути типовий неонацист. Добре, до цього ми звикли.
І ось цей уявний захисник Заходу і друг білих людей йде та розстрілює, щоб надати енергію своїм ксенофобським домаганням, майже сто молодих людей його власної раси, яка знаходиться під загрозою.

Це виглядає так само, немовби активіст Грінпісу убив сто синіх китів або дельфінів, щоб привернути увагу до проблеми захисту китів.

Невже хтось вважає, що таке може бути в людських силах?

Чи уявіть собі, чи може бути так, що противник ядерної енергії отруїть сто людей, які мешкають поблизу атомного реактора, щоб протестувати тим самим проти загрози радіоактивного забруднення?

Ні, таке уявити собі не можна. Норвезький вбивця не просто якийсь «звичний» божевільний. Проте ідеологічно мотивовані злочини — і йдеться якраз про це — завжди мають певну логіку, і ось якраз її ніяк не можна виявити в офіційній версії норвезької бійні. Проте до цього ми теж вже звикли. Але ми знаємо: якщо де-небудь щось відбувається, то офіційна версія завжди є найнеймовірнішою.

Але в цій жахливій драмі є ще більше безглуздостей: норвезькій поліції знадобилась ціла година, щоб прибути до місця події. Спочатку не було гелікоптера, потім поліцейський катер потонув. Врешті-решт, охоронцям порядку довелося плисти до острова на маленьких приватних човнах. У вбивці була сила-силенна часу, щоб закінчити свою криваву справу.

Проте і це ще не все. Цей пройдисвіт примудрився ще раніше підірвати посеред урядового кварталу Осло таку потужну бомбу, що її вибух зробив би честь найдосвідченішим «бомбістам» у Багдаді. Нібито він збирався знищити норвезький уряд або, принаймні, паралізувати його.

Гаразд, можна уявити собі, що якийсь одинак, який вважає себе тираноборцем, планує дещо в такому роді. Але що зробив би будь-який звичайний розлючений громадянин, якби вирішив ліквідувати свій уряд? Він заздалегідь дізнався би, коли з найбільшою вірогідністю пани-міністри перебуватимуть саме там, де він збирається вбити їх.

Проте наш ультраправий терорист зовсім не такий хитрий. Він обирає для замаху час канікул, і під час канікул ще й другу половину дня в п»ятницю, неначе спеціально, щоб бути упевненим в тому, що його запланованих жертв там в цей час немає. Усі знають, що в другу половину дня в п»ятницю у кінці липня в таких будівлях саме більше знаходиться декілька прибиральниць і дрібні службовці. Тому теракт знову б»є тільки по безневинним перехожим — по тому самому норвезькому народу, який «неонацист» нібито мав намір захищати.

Уявіть собі: Вільгельм Телль ховається з арбалетом за деревом в ущелині Холе Ґассе і чекає там рівно до того моменту, поки імперський намісник Габсбургів Ґеслер не поїде у відпустку у Відень або у Богемію у свій заміський замок. Тільки після того він спускає тятиву і вбиває декілька швейцарців, які випадково проходили поруч.

Це дуже нагадує деякі події 11 вересня, що сталися теж рано вранці, у вісім годин ранку, коли у вежах Всесвітнього торгового центру, як відомо, теж були лише прибиральниці і офісні службовці, а не члени керівної команди, які в той момент ще ворочалися у своїх ліжках.

Тоді американській мафії і сіоністській мафії була потрібна причина для війни проти Ісламу — від Афганістану через Ірак і Лівію до ще майбутньої війни проти Ірану.

А тепер? Тепер, очевидно, ворог має бути визначений у європейському русі опору проти глобалізації і нівеляції, що якраз зараз виникає. Нам, можливо, така честь навіть і полестила б, якби одночасно не було видно, що криміналізація політичного супротивника тепер досягає свого апогею.

Чому цей найманий злочинець стріляє все-ж саме в норвежців, а не в чорних африканців або в мусульманських іммігрантів, які, виходячи з офіційної версії, і повинні були би стати його мішенями?
Це дуже тонка психологія: якби він підірвав мечеть під час п»ятничної молитви, то він був би упевнений у байдужості або навіть таємній злорадності багатьох своїх земляків і інших європейців. Але хотіли-то зовсім не цього. Жах від масового вбивства власних співгромадян відразу і різко перетвориться на ненависть до вигаданого світогляду вбивці. Ось це і стане бажаним результатом: промиті мізки споживачів засобів масової інформації повинні в майбутньому асоціативно зв»язувати європейський рух за незалежність із спогадами про жахливий злочин проти власного народу. Тоді якщо в майбутньому так званих правих екстремістів знову захочуть страчувати шляхом дискредитації, знищення існування або ув»язнення, преса охоче зможе посилатися на норвезьку бійню, щоб отримати ще більше оплесків від публіки.

Можна бути майже упевненим: якщо де-небудь відбувається щось погане, і в цьому звинувачують ультраправих, то це провокація зацікавленої сторони. У національно-свідомому і європейсько-свідомому таборі немає жодного активіста, якого сприймають серйозно, який не розумів би повною мірою, що псевдовоєнізований або напіввійськовий опір проти пануючої системи був би повним безглуздям, оскільки політична мафія доки ще має тотальну монополію влади.

Тому наша стратегія може бути тільки такою:

Просвіта народу — Організація нашого руху — Політичний опір.

Прозора операція секретних служб в Норвегії, в усякому разі, не зможе ввести нас в оману. Почерк виразний. Невже нас, власне, вважають такими дурнями?

Бернард Шауб, Швейцарія