Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [318]
Пошук
Наше опитування
За кого голосувати на виборах?
Всього відповідей: 24
Друзі сайту
завантаження...
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Щоб вирішувати державні проблеми, Януковичу слід стати розважливим філософом

Щоб вирішувати державні проблеми, Януковичу слід стати розважливим філософом



Є варіант одночасного вирішення трьох проблем в одному пакеті: цін на газ для України, іміджу Януковича і звільнення Тимошенко
За що ж судять Юлю? Якщо відповісти алегорично, то за „нерозбірливість у зв’язках”: то кооперація з Ющенком, то кооперація з Януковичем, то дует з Путіним у насмішках над Президентом України, легковажний підхід при підборі кадрів у свою команду. Фракція ПР не мала б нинішньої потуги в парламенті, якби не відбувся феномен зради „тушок”, зради  політичної передвиборчої платформи суттєвою частиною депутатів від БЮТ і „Нашої України-Народної  Самооборони”. Тоді й прокуратура і суди не були б такими „ручними”. Так що судить Юлю не лише партія влади, але й її колишні соратники - депутати, яких вона підбирала, у свій час, у передвиборчі списки БЮТ. Погляньмо уважніше на „орлів”, що в різний час пройшли в парламент від БЮТ. Де вони зараз?
Портнов нині відає справами реформ судочинства в Адміністрації Президента Януковича.  Володимир Олійник  виступає нині „парламентським прокурором” по справі Юлі на шоу Шустера і поза ними. Святослав Олійник – прокурор, Головатий – правник і правозахисник,  Писаренко – адвокат, олігархи Васадзе, Губський і багато десятків інших, яких Юля „протягнула” за своїм списком у парламент, зараз стоять „ на платформі ПР” і жодного слова  не подали на її захист. А за які заслуги в її передвиборчі списки були включені відверто антиукраїнські елементи?
І я їй неодноразово вказував на невірний підбір кадрів. Це засвідчує, що Юля далеко не свята. Але, не дивлячись на висловлені мною неприємні для неї оцінки, я не жалкую що підписував відозви науковців та інтелігенції на її захист. Тому що й на сьогодні вважаю, що суд над нею є не лише неправедним, але й безпідставним і безпредметним.

Проаналізуємо пред’явлені їй офіційні звинувачення:

А. За нанесення  збитків  державі
Збитки – це різниця в ціні чинної за договором і можливої (чи бажаної?). І якщо бажану ціну можна назвати, наприклад, у 50 дол., ТО ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ЩО ВОНА МОЖЛИВА. А яка можлива? Та мінімальна, на яку погодиться  Росія. Але Росія  погодилася лише на базову ціну в 450 дол. Нинішні торги команди професіоналів з Росією показують, що на іншу Росія не погоджується і з нми. Тобто ціна, за якою Юля дала директиву укласти угоду, і можлива для "команди професіоналів" – співпадають. Іншими словами, збитки держави = нулю. У даному випадку можна вести розмову про недоотриману Україною вигоду від того, що Юля не змога добитися від Росії нижчої ціни. Але недоотримана вигода в жодній країні світу, в т.ч. і в Україні, не вважається збитком і не може слугувати складовою звинувачення проти Юлії Тимошенко. 
 
Б. За перевищення повноваженнь

Що ж таке повноваження? Це зобов’язання і відповідальність за вирішення завдань, що  підкріплені адекватними правами на їх вирішення. Зобов’язання і відповідальність, відділені від прав по організації забезпечення їх виконання, не дозволяють виконувати самі зобов’язання. Слово «повноваження» – складне, що складається у результаті злиття не лише двох слів «ПОВНО» і «ВАЖЕННЯ»(ВАГИ), але й у результаті злиття двох функцій: ПОВНОГО ПРАВА приймати рішення і врівноваженого в тій чи іншій сфері, адекватного йому ПОВНОГО ПРАВА віддавати накази на їх виконання, організовувати їх виконання підлеглими. Владні повноваження детермінуються виключно за посадою. Якщо підлеглий не погоджується виконати наказ, то це означає, що в його очах керівник втратив (перевищив) іманентні його посаді владні повноваження. Якщо підлеглий приймає наказ до виконання, то це означає, що в нього немає сумніву щодо владних повноважень і законності відданого йому наказу. Цим самим він погодився на передачу йому владних повноважень керівника в частині,  необхідній йому для виконання наказу.
І якщо  Юля мала право вести міжурядові переговори  з питання ціни на газ, то це підтверджує, що вона мала на це «повноваження», тобто мала не лише право приймати рішення щодо ціни, але й мала право віддавати підлеглим наказ (в будь-якій формі, зрозумілій і достатній підлеглому) на виконання домовленостей, досягнутих між главами Урядів.
Віддання наказу – дія керівника, що зобов’язує підлеглого виконати свої зобов’язання.
Форма віддання наказу – будь-яка: усна, письмова, зрозуміла і достатня підлеглому.
Ймення наказу – будь-яке за назвою, але таке, що існує у словниковому обороті в державі і сприймається підлеглим по суті як наказ.
Висновок – відання наказу (Директиви) на підписання договору за ПРОДИКТОВАНОЮ російською стороною ціною було невід’ємною складовою повноважень Прем’єра, здійснювалося у присутності Міністра палива та енергетики і не може слугувати складовою звинувачення проти Юлії Тимошенко.
   
В. За не ринкову і завищену ціну на газ у газовому контракті з Росією

Коли я чую виступи Ющенка, Азарова та інших «прокураторів» щодо не ринкової ціни на газ для України, у мене як професора економіки виникають великі сумніви не лише щодо їх наукових ступенів і звань, але й щодо розуміння ними елементарних і базових економічних категорій. Вони мали б пройти другий-четвертий курси студентського навчання  економічного університету, де вивчають різницю між ринковою і монопольною ціною,   принципами згаданого ціноутворення і методами регулювання ціни ринковими методами і способами обмеження цін на продукцію монополістів.
«Прокуратори» мають це знати, як табличку множення, перш ніж претендувати на наукові ступені і наукові звання, перш ніж займати державні посади, пов’язані з управлінням економічними процесами в державі.
Стверджую: ринкової ціни на продукцію (товари, послуги) монополіста немає в економічній теорії і не може бути. Ринкова ціна є результатом конкуренції постачальників за ринки збуту і складається в результаті попиту-пропозиції. Монопольна ж ціна диктується постачальником (виробником) і може обмежуватись лише інструментами антимонопольного регулювання, в т.ч. і судами.
Для того, щоб можна було вести мову про ринкову ціну на газ, потрібно, щоб в Україну заходило кілька газових труб, від різних, не пов’язаних між собою джерел походження газу, з різних держав,  кількох терміналів з отримання зрідженого газу – також із різних джерел їх походження (постачальників). При цьому між постачальниками має бути виключеним зговір щодо ціни з кожної із згаданих труб і терміналів, а сумарна пропозиція обсягів газу їх постачальниками має в кілька разів перевищувати річну потребу України. За таких умов можлива конкурентна, тобто ринкова ціна. Стверджувати ж, що з однієї-єдиної труби, від єдиного постачальника  можлива ринкова ціна на газ – результат «твердих  двійок» у рівні економічної освіти «прокураторів».
Уявіть собі, що міськгаз як монополіст встановлює різні ціни мешканцям різних квартир у межах його газопостачання. І при цьому каже: не будете платити – відріжемо газ. Встановлення монополістом різних цін різним споживачам – це диктат і зловживання монопольним становищем. Але, яке це має відношення до ринкових механізмів ціноутворення, до економіки?
Встановлення монополістом різних цін різним споживачам – це є одночасно і дискримінацією споживачів. Але, знову ж таки,  яке це має відношення до ринкових механізмів ціноутворення, до економіки?

Висновок: використовувати дефініції «не ринкова» і «завищена» ціна на газ при укладанні контракту з монополістом є невірним з теоретичної точки зору і не може слугувати складовою звинувачення проти Юлії Тимошенко.

А тепер розглянемо, в яких умовах укладалися газові угоди 2009 року з точки зору економічної, юридичної і політичної ситуації.
Росія зловживає своїм монопольним становищем і виходить з позиції державної дискримінації України, нав’язаючи їй ціни, що є суттєво вищими від європейських. Але яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до права взагалі?
Сам факт зміни Росією ціни з 235 доларів (грудень 2008 р) на 450 (лютий 2009 р) у момент, коли ціни на нафту впали з 147 до 40 доларів за барель, є свідченням довільності критеріїв у ціноутворенні на газ, свідченням  диктату. Але ж яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до права взагалі?

Росія погрожувала: не захочете підписувати договору з ціною по 450, буде 550 доларів за тисячу кубів. Тобто згаданий договір був підписаний в умовах шантажу. Але яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до права взагалі?
Підвищення цін Росією - це різновид несудового покарання за відмову від вступу в невигідний Україні Митний Союз. Це самосуд. Це суд Лінча. Але яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до права взагалі?
Підвищення цін на газ для України – це різновид помсти Україні за те, що вона взяла курс на євроінтеграцію, тобто це різновид середньовічної вендетти (помсти, відплати). Але яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до права взагалі?

Росія  вчинила  тиск на Україну  задля укладання газової угоди саме на її умовах, коли Україна була  в умовах безвиході, в умовах загрози техногенної катастрофи в газопостачанні східних регіонів України, в умовах загрози замерзання Європи. Але яке це має відношення до ринку, до механізмів ціноутворення, до економіки і до добровільності угоди?

Угода демонструє економічну невигідність для однієї із сторін.
Угода укладалася не на еквівалентних підставах – ціна на газ була піднята, а тариф на його прокачку не був еквівалентно піднятий.
Усе це в загальноцивілістичній практиці називається „укладанням угоди в умовах „дефекту волі”.
Таким чином, Договір на газопостачання України не може розглядатися як комерційний і рівноправний. Договір  був складений на вкрай невигідних умовах. Договір укладений в умовах шантажу та тиску, в умовах.„дефекту волі” – важких для української сторони обставинах. Такий правочин називається кабальним, що є підставою для його визнанння судом недійсним, незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. У такому випадку, сторона, яка скористалася тяжкою для України обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку із вчиненням такого правочину. Ось саме з цими аргументами і слід апелювати владі України до міжнародного арбітражу. Вимога про встановлення правочину недійсним підлягає розгляду в суді у разі наявності суперечки між сторонами, якщо вони не прийшли до порозуміння в досудового порядку. Росія відмовилася на перегляд положень контракту. Виходячи із загальноцивілістичної практики, є судова перспектива визнання правочину в цілому недійсним у Стокгольмському суді.
Якщо угоду буде визнано недійсною, то сторони поновлюються у попередньму стані, тобто діятиме Угода, що діяла до укладення угоди 2009 року.

Я дарую Януковичу ці аргументи. Бо в них спасіння позиції України в гіпотетичному суді з Росією.
Янукович, організувавши суд над Тимошенко, вважав, що Тимошенко, перевищуючи свої повноваження,  примусила укласти невигідні для України угоди через власний, особистий інтерес. Вважав, що засудивши Тимошенко за цією статтею, можна буде розірвати договір з Росією на підставі визнання міжнародним судом газової угоди не дійсною як правочину, вчиненого „з дефектами суб’єктного складу”.
Але, підписавши «Харківські угоди», Янукович „зарізав” судову перспективу в міжнародному арбітражі по визнанню газових угод недійсними як правочину „з дефектами суб’єктного складу”.

У практиці міжнародних договорів діє так звана доктрина „Естопель”, за якою вважається,  що держава, яка на базі оскаржуваних нею (невигідних) договорів у наступному уклала нові угоди і не оскаржила попередні, тим самим підтвердила чинність попереднього договору і втратила правомочність вимагати від суду визнання попередньої невигідної угоди недійсною.

Росія зараз заявляє, що Янукович, підписавши "Харківські Угоди" і ратифікувавши їх парламентом, фактично підтвердив чинність газових угод  2009 року з Росією або, простіше - „вляпався”. Тому МЗС РФ і заявляє: "Любые попытки подвергать сомнению упомянутые российско-украинские договоренности юридически неправомерны". І в цьому Росія була б теж  права, якби не одне АЛЕ...
Янукович сам не допускав, що газова угода укладена  Тимошенко під тиском Росії в момент, коли Україна і Європа були в скрутному становищі і що Росія, зловживаючи своїм монопольним становищем єдиного постачальника  газу в Україну, у своїх діях керувалася бажанням „насолити” "Україні Ющенка”, бажанням дискримінувати і дискредитувати  „нєдогосударство”. Янукович не допускав, що Угода складена в умовах шантажу, тому, укладаючи "Харківські угоди", вірив у партнерські, рівноправні  відносини з Росією. Тепер він, пересвідчившись у диктаті Росії, що загрожує його команді укладанням нових угод  у  тих же умовах „дефекту волі”,  має сам пристати до  позиції,  що газова угода була укладена під тиском у загрозливих для України і Європи умовах.
Тобто, команді Януковича не виграти суд, не перекваліфікувавши фабулу позову на ту, яку я аргументую: в „дефект волі” при підписанні газової угоди в 2009 році.


Але саме ці аргументи свідчать одночасно і про те, що в діях української сторони на переговорах і при підписанні згаданого Договору 2009 року була відсутня ПОДІЯ ЗЛОЧИНУ, оскільки українська сторона діяла в умовах „дефекту волі”. Тому ірраціонально в ПЕЧЕРСЬКОМУ суді вести розмову про ознаки СКЛАДу злочину в умовах відсутності ПОДІЇ злочину.  Це  юридичний нонсенс, абсурд, алогізм і буфонада – одночасно.
Продовжуючи процес над Тимошенко, команда Януковича відрізає Україні судову перспективу в міжнародному арбітражі. Бо, засудивши Тимошенко, Україна може звернутися до міжнародного арбітражу лише з фабулою позову – договір був укладений „з дефектами суб’єктного складу”. А Росія пошлеться на доктрину „Естопель” і Україна суд програє.
А виправдавши і звільнивши Тимошенко і звернувшись до міжнародного арбітражу з позовом про визнання газових угод не дійсними на тій підставі, що вони були укладені „ з дефектами волі” (про що Янукович, укладаючи Харківські угоди, й сам не знав і не вірив), Україна виграє процес.

Команда Януковича, прислухавшись і прийнявши мої пропозиції, вирішить три проблеми одним пакетом: визнання кабальних газових угод не дійсними і відновлення дії попередньої угоди, спасіння іміджу п. Януковича і звільнення від незаконного покарання п. Тимошенко.


Пояснення для читача:

- одним з різновидів правочину, вчиненого  „з дефектами волі” , є правочин, який вчинено під впливом тяжких для неї (України, Європи) обставини, та/або під тиском;

- одним з різновидів правочину, вчиненого „з дефектами суб’єктного складу”, є правочин що вчинений особою, яка не мала відповідних повноважень, або особою, що свої повноваження  незаконно перевищила;

- але чи посмів би Янукович навіть надіятися,  що  він зможе виграти справу в міжнародному арбітражному суді, якби знав що там суд – аналог Печерського?


Володимир Пилипчук
народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
екс-Член Президії Верховної Ради України,
екс- віце президент Генерального Комітету
Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
Академік Академії економічних наук України,
професор

Категорія: Мої статті | Додав: rostik (09.09.2011)
Переглядів: 146 | Теги: Щоб вирішувати державні проблеми, Януковичу слід стати розважливим фі | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: